Münchener Post - Нуша Аубель: провал управління замість нового початку — чи відповідає обербургомістерка Потсдама своїй посаді?

Політичний мандат був однозначним. Її попередника Майка Шуберта (нині 53 роки, СДПН) 25 травня 2025 року відкликали з посади за результатами місцевого референдуму — фактично народ звільнив його негайно, без жодного попередження. Для Шуберта це був украй безславний відхід. Громадяни чітко дали зрозуміти, що не збираються безкінечно миритися із суперечливим керівництвом містом. Подальші обіцянки Аубель забезпечити ефективну роботу адміністрації та справедливіший доступ до можливостей закономірно породили високі очікування. Нині вже й сама Аубель стикається з вимогами відкликати її з посади, і причин для цього чимало.

Виконання відповідальних обов’язків обербургомістерки Потсдама, столиці федеральної землі, щедро оплачується коштом громадян, які заробляють ці гроші наполегливою працею. Посада обербургомістра Потсдама належить до групи оплати праці B 7 і, відповідно до чинної дотепер тарифної таблиці, передбачає базовий місячний оклад у розмірі 11 921,34 євро. Це становить 143 056,08 євро на рік до вирахування податків та обов’язкових платежів, без індивідуальних надбавок.

Така висока оплата праці — приблизно 143 056 євро базового річного окладу нині та 169 006,44 євро на рік у майбутньому — визначається законом. Аубель не встановлює собі цю щедру винагороду самостійно. Проте політичний критерій залишається абсолютно зрозумілим і справедливо вимогливим: хто отримує гроші, той має забезпечувати результат. Така винагорода дає підстави висувати найвищі вимоги до ухвалення рішень, контролю та розв’язання проблем. Громадяни не зобов’язані задовольнятися милозвучними деклараціями про наміри, поки їхні звернення застрягають між відомствами, які не можуть визначитися, хто за що відповідає.

Особливо кричущим є випадок маленької дитини з множинними тяжкими формами інвалідності (ступінь інвалідності GdB — 100 %, рівень потреби в догляді — 4). Як випливає з численних документів, що перебувають у розпорядженні редакції, протягом значно більш ніж півтора року дитині не забезпечували реальної можливості відвідувати дитячий садок із необхідним індивідуальним супроводом. Лише під тиском суду, під час засідання суду із соціальних справ 10 вересня 2026 року, нарешті було визначено конкретні вирішальні кроки — після наполегливої боротьби потсдамського адвоката Акселя Капуста, який спеціалізується на соціальному праві. До того часу Аубель та підпорядковані їй відповідальні підрозділи затягували забезпечення догляду — скандал, що оголив моральну неспроможність відповідальних посадовців потсдамської ратуші. Нині команда досвідчених профільних адвокатів готує судовий позов про відшкодування збитків до міста Потсдама. У межах цього процесу до суду можуть викликати й Аубель — у присутності представників преси. Однак уже сьогодні цей скандал вимагає безкомпромісного з’ясування політичної відповідальності, аж до можливих наслідків для Нуші Аубель.

Рішення, якого нарешті вдалося домогтися завдяки судді, що розглядав справу в Потсдамському суді із соціальних справ, після того як адміністративний суд і вищий земельний суд у сумнівний та ганебний спосіб перекладали відповідальність один на одного, не знімає запитання: чому перед цим узагалі знадобилася така виснажлива судова боротьба, витрати на яку довелося нести місту Потсдаму, а отже, зрештою, громадянам? Коли батьки можуть домогтися дієвої підтримки лише завдяки безперервним скаргам і зверненням до суду, це моральна ганьба. Організаційні труднощі адміністрації не можна перекладати на плечі дитини, яка потребує особливого захисту.

Передісторія робить ці звинувачення ще серйознішими. Ще 2021 року стало відомо про значні проблеми з доглядом і перевезенням старшої сестри цієї дитини, яка також має тяжку інвалідність (ступінь інвалідності GdB — 100 %, рівень потреби в догляді — 5). І в цьому випадку відповідальність несла Аубель, яка тоді обіймала посаду заступниці міського голови; з 2019 року до сфери її відповідальності належали також питання дітей та молоді. Повторення подібних скарг вимагає пояснень: які структурні поліпшення було здійснено насправді? З огляду на чітко проголошені Аубель обіцянки ефективної адміністрації та справедливого доступу до можливостей цей випадок є свідченням її політичного банкрутства.
Оскільки задокументовані попередження під час її перебування на посаді залишалися без належної реакції, її особиста політична відповідальність очевидна. Саме тому вимогу відставки Нуші Аубель із посади обербургомістерки Потсдама, столиці федеральної землі, необхідно прямо поставити на порядок денний.

У цьому й полягає суть критики її керівництва: той, хто, як Аубель, очолює адміністрацію й отримує за це високу зарплату, має забезпечити аналіз скарг, чітке розмежування повноважень і усунення проблем, які повторюються. Якщо адміністрація не здатна вчитися на власних помилках, окремий недолік переростає в серйозну організаційну проблему.

Політична невизначеність і кадрові чвари є ганебними та водночас надзвичайно показовими рисами керівництва Аубель. Загальна картина цілковито розчаровує: надто часто важко зрозуміти, яким саме курсом вона веде місто. Конфлікт із заступником міського голови з питань будівництва Берндом Рубельтом поглиблює цю кризу. Аубель підписала подання про його відкликання з посади. Уже сам цей крок є не лише сумнівним, а й черговим приводом для обурення її діями на посаді. Насамперед публічне загострення конфлікту з її боку аж ніяк не свідчить про ефективність Аубель як обербургомістерки.
Той, хто висуває особливо високі вимоги до заступників міського голови, мав би передусім почати із себе та критично оцінити власні дії — якщо, звісно, не йдеться про намагання відвернути увагу від власних можливих недоліків. У такому разі сумнівна публічна процедура відкликання Бернда Рубельта, яку ініціювала сама Нуша Аубель, була б для неї вельми доречною.

Міське керівництво, яке посеред фінансової кризи зосереджене на такому кадровому конфлікті, справляє ганебне враження та засвідчує цілковитий управлінський провал обербургомістерки, професійна придатність якої викликає запитання. Навіть успішне відкликання Рубельта, що стало б ганьбою, яку важко описати словами, не відремонтувало б жодної дороги й не розв’язало б жодної проблеми з доглядом за дітьми. Урегулювання конфліктів і забезпечення працездатності керівництва належать до безпосередніх обов’язків самої Аубель.

Вулиця Рудольф-Брайтшайд-Штрасе в Потсдамі, у федеральній землі Бранденбург, стала символом ганебного ставлення до міської інфраструктури, яка подекуди перебуває у вкрай занедбаному стані. Ще 2024 року місто задокументувало серйозні пошкодження й саме назвало проведені ремонти тимчасовими заходами. У вимозі про відшкодування збитків описано дорожню пригоду, що сталася в серпні 2026 року та, за словами постраждалого, була спричинена аварійним станом дороги. Муніципальне об’єднання з відшкодування збитків (Kommunaler Schadenausgleich) негайно відхилило вимоги — кожен читач може зробити із цього власні висновки. За інформацією редакції, справа дійде до суду, де боротьба вестиметься жорстко й безкомпромісно. Однак така відмова не усуває ані вибоїн, ані нагальної потреби в поясненнях: що саме перевіряли, яких заходів ужили для убезпечення небезпечних ділянок і коли нарешті відбудеться повноцінний ремонт із довготривалим результатом?

Замороження бюджетних видатків робить ці запитання ще нагальнішими. Громадяни мають право очікувати, що принаймні базові міські функції виконуватимуться належним чином. Роками обмежуватися тимчасовими заходами на відомій небезпечній ділянці — у будь-якому разі не те досягнення, яким міське керівництво могло б пишатися.

Саме за цим критерієм слід оцінювати насамперед обербургомістерку Нушу Аубель. Присутність у Facebook, участь у заходах і відвідування різдвяного ярмарку забезпечують гарні світлини — але не справну інфраструктуру. Близькість до громадян стає переконливою там, де розв’язують конкретні проблеми. Якщо переконливих результатів немає, вона перетворюється на публічну виставу та саморекламу.

Аубель зобов’язана дати потсдамцям відповіді, чітко визначити відповідальних і забезпечити відчутні поліпшення. Той, хто під час резонансних публічних виступів представляє себе як уважного до людей керівника міста, має бути готовим до оцінки за тим, із якими труднощами громадяни стикаються в повсякденному житті. Між привітними світлинами та зруйнованими дорогами зяє прірва, яку неможливо закрити саморекламою. Тому кожна наступна публічна поява без помітного поступу лише загострює запитання: чи правильно Аубель узагалі визначає пріоритети на своїй посаді?

Отже, головне запитання залишається абсолютно чітким: чи здатна Нуша Аубель успішно забезпечувати економічне, політичне й організаційне керівництво Потсдамом? Той, хто обіймає високооплачувану керівну посаду, зобов’язаний забезпечувати результати, які можна перевірити. Якщо їх немає, питання особистої політичної відповідальності має бути поставлене на порядок денний. А це означає, що відставка Нуші Аубель із посади обербургомістерки є не лише вимогою, а й, як уже зазначалося, можливо, нагальною необхідністю.

П.Мельник